Відомості Верховної Ради (ввр), 2001, n 25-26, ст. 131 ) { Iз змінами, внесеними згідно із закон


Кримінальний кодекс України

КРИМIНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

{ Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 року,

див. п.1 розділу I "ПРИКIНЦЕВI ТА ПЕРЕХIДНI

ПОЛОЖЕННЯ" }


( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131 )


{ Iз змінами, внесеними згідно із Законами

N 2953-III ( 2953-14 ) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.121

N 3075-III ( 3075-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.206

N 430-IV ( 430-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.95

- набуває чинності 11.06.2003

N 485-IV ( 485-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.104

- набуває чинності 11.06.2003 року

N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209

- набуває чинності 01.08.2003 року

N 668-IV ( 668-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.198

N 669-IV ( 669-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.199

N 744-IV ( 744-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.234

N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271

N 908-IV ( 908-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.320

N 1098-IV ( 1098-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 7, ст.46

N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.66

N 1626-IV ( 1626-15 ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 26, ст.361

N 1723-IV ( 1723-15 ) від 18.05.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.430 }


{ Щодо визнання неконституційними окремих положень див.

Рішення Конституційного Суду

N 15-рп/2004 ( v015p710-04 ) від 02.11.2004 }


{ Iз змінами, внесеними згідно із Законами

N 2252-IV ( 2252-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 5, ст.119

N 2276-IV ( 2276-15 ) від 21.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.134

N 2289-IV ( 2289-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.139

N 2308-IV ( 2308-15 ) від 11.01.2005, ВВР, 2005, N 6, ст.145

N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.187

N 2456-IV ( 2456-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.260

N 2598-IV ( 2598-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 27, ст.359

N 2734-IV ( 2734-15 ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.432

N 2903-IV ( 2903-15 ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.4

N 2984-IV ( 2984-15 ) від 18.10.2005, ВВР, 2006, N 2-3, ст.37

N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18

N 3169-IV ( 3169-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.105

N 3316-IV ( 3316-15 ) від 12.01.2006, ВВР, 2006, N 17, ст.147

N 3423-IV ( 3423-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 26, ст.211

N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 31, ст.268

N 3504-IV ( 3504-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.280

N 170-V ( 170-16 ) від 21.09.2006, ВВР, 2006, N 45, ст.443

N 527-V ( 527-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 11, ст.96

N 534-V ( 534-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.91

N 578-V ( 578-16 ) від 11.01.2007

N 698-V ( 698-16 ) від 22.02.2007 }


^ ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ I ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України
1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

2. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.
Розділ II ЗАКОН ПРО КРИМIНАЛЬНУ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

2. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності.

3. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

4. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

5. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

2. Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.

3. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
1. Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

3. Закон про кримінальну відповідальність, який частково пом’якшує відповідальність, а частково її посилює, має зворотну дію в часі лише у тій частині, яка пом’якшує відповідальність.
Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України
1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.

3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.

4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.
Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України
1. Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті, за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини.
Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України
Iноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

(Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3316-IV від 12.01.2006)
Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
1. Вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинили злочин на території України.

2. Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.
Стаття 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину
1. Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.

2. Iноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на підставі цього Кодексу, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України.

3. Iноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або передані для відбування покарання, якщо така видача або передача передбачені міжнародними договорами України.

8184042249570286.html
8184174298930011.html
8184275048963184.html
8184376917785419.html
8184445236319392.html